|
Історична довідка
Ідея створення музею в Коломиї виникла у середовищі прогресивної інтелігенції наприкінці ХІХ століття і була палко підтримана І.Франком. Проте його організацію розпочато через багато років. 13 листопада 1926 року на засіданні управи Товариства "Народний Дім" було розглянуто план створення музею, розроблений В.Кобринським, затверджено його статут та назву — "Український народний музей ім. Йосафата Кобринського". 18 травня 1927 року загальні збори Товариства "Народний дім" затвердили рішення управи. Організацію музею було доручено Володимиру Кобринському, палкому шанувальникові народного мистецтва Гуцульщини.
Спочатку експозиція містилася у маленькій гардеробній театрального залу "Народного дому". На горищі зберігалися перші фондові збірки. В.Кобринський був багаторічним директором музею. Музейній справі він віддав багато сил і навіть власних коштів. Часто їздив по селах, звертався з відозвами до селян, інтелігенції, знаходячи серед них гарячий відгук та підтримку. Багато цінних експонатів для музею передали В.Тимінський та В.Ровенчук з села Печеніжин, І.Симчич — з Верхнього Березова, лікар Левицький — з Коломиї. Згодом надійшли колекції І.Стрийського, Г.Герасимович, Л.Гарматія та інших.
Починаючи з 1926 року, неодноразово ставилося питання про офіційне відкриття музею. Але панівна верхівка буржуазно-поміщицької Польщі, що окупувала західноукраїнські землі, гальмувала розвиток української культури, всіляко перешкоджала організації та відкриттю музею. Лише 31 грудня 1934 року відбулося його урочисте відкриття.
Експонати музею у той час були розгорнуті у трьох кімнатах — відділах історичного, гуцульського та культового мистецтва. Згодом "Народний дім", в організаційну структуру якого входив музей, передав йому ще дві кімнати, в одній з яких розмістився етнографічний відділ, в другій — музейний архів та бібліотека.
У роботі музею виникали великі труднощі. Він вважався громадською установою, створеною на добровільних засадах. Лише раз на тиждень, у неділю, музей відкривали для відвідування, але й за таких умов існування національна культурна установа була небажаною для панівних кіл. У 1937 році їм вдалося на деякий час закрити музей, але, завдяки домаганням трудящого люду, уряд був змушений знову його відкрити.
Багато шкоди музеєві завдала Друга світова війна, в період якої чимало вартісних експонатів пограбували німці. У повоєнний час аналогічно поступили й совіти, методично нищивши національні святині, натомість впроваджуючи в мистецтво ідеологію "єдиного радянського народу". Проте установа вистояла і виправдала своє призначення. З часом музей перетворився на справжню скарбницю народного мистецтва Гуцульщини та Покуття, став всесвітньо-відомим центром його популяризації.
|
