|
Орест НАВАЛЬКОВСЬКИЙ
 Хто з колишніх коломийських гімназистів чи навіть мешканців не знав шкільної бурси, містилася при вулиці Міцкевича 56! Офіційна назва на таблиці вказувала, що це "Інститут шкільної помочі".
Про історію інституту небагато можна сказати, він був заснований ще в минулому столітті, за Австрії, й був тісно зв'язаний з українською чоловічою гімназією, яка за Польщі мала назву "Ґімназіюм друґє з рускім єнзикем научаня".
Будинок бурси складався з двох частин — старого будинку та новішої прибудови. За будинками простягалося широке подвір'я із старими розлогими каштанами, які осінньою порою давали бурсакам амуніцію до завзятих каштанових боїв.
Подвір'я було обведене високою огорожею, яка в найдальшому кінці сягала Чорного Потока, знаної "річки" на коломийському терені, в якій утопитися не міг би, але міг сильно заболотитись. На подвір'ю можна було грати відбиванку, кошиківку, "міньятюрну кічку" та дивовижні круглі з кулею, що була завішена на шнурку.
В будинках бурси розміщення учнів починалося від найнижчих кляс у старому будинку до найвищих в новому, включно з "Камчаткою", що, як вказує назва, була досить холодна в зимовій порі. Невелика бібліотека була теж приміщена в одній із кімнат нового будинку, де також містилася шпитальна кімната для випадково хворих.
Пересічний стан мешканців бурси був, як пригадую, від 50 до 70 учнів. Місячна платня була невисока, і її можна було покривати також частинно рільничими продуктами, бо головним завданням інституту було в першу чергу забезпечити мешканням незаможних учнів гімназії. Настоятелями бурси були професори гімназії, які мінялися що кілька років ротаційною системою. За моєї пам'яті настоятелями бурси були проф. Омелян Цісик, Іван Стражник, Михайло Задорожний, Іван Богдан Храпливий та Ілля Гаврилюк. Учнями нижчих кляс опікувалися та виконували завдання інструкторів кращі учні вищих кляс, призначені настоятелем бурси.
Тому що в бурсі жило звичайно багато здібних і талановитих учнів, бурса була, можна сказати, осередком культурного і спортового життя гімназії. Найпередовіші шахісти гімназії також були жителями бурси,більшість редакторів, дописувачів та ілюстраторів популярного гімназійного журналу "Плай", що появлявся в 30-х роках, були теж мешканцями бурси. Найкращими спортовими осягами переважно пишалися теж бурсаки. Згадати хоч би Романа Завицького, теперішнього мешканця Філядельфії, що в 30-х роках установив був міжгімназійний рекорд скоку у висоту.
Єдині люди, що недолюблювали, лагідно сказавши, бурсаків, були професори польської національности, які уважали бурсу за осередок "антипаньствової" діяльности, а бурсаків за "вивротовцув". Ця антипатія була певною мірою оправдана, бо, наприклад, месником, що "покарав" досить болісно топірцем учителя Ґібчинського, польського шовініста, який постійно переслідував учнів, був бурсак Митлюк (учень 7-ої кляси), за що мусів відсидіти в тюрмі.
Пригадую теж один радше комічний випадок, шо трапився був у 30-х роках у зв'язку із святкованням одинадцятого листопада, польського свята незалежносте. В той день, як звичайно, жителі бурси йшли спокійно парами до школи, щоб взяти участь у святі. Та десь, мабуть, у половині дороги до гімназії, несподівано вискочила із за вугла чи корча "боювка" і розігнала всіх учасників походу "на чотири вітри" — тож тодішньому управителеві бурси проф. Храпливому довелося машерувати до гімназії одинцем. Важко припустити, що без попередньої змови всі учасники походу були б так скоро й акуратно залякані та моментально розбіглися.
Траплялися теж і сумні події в бурсі — а один такий трагічний трапився в 1932 р., коли тодішній учень 8-ої кляси Микола Трушкевич згинув внаслідок електричного пораження. Сталося то тому, що електричне світло виключав — як правило — настоятель бурси о 10 год. вечора і для учнів 8 кляси. що приготовлялись до матури, було мало часу студіювати, тож вони умудрились обходити центральний вилучник через безпосереднє сполучування електричного приготованими на це дротами. В ту осінню темну ніч покійний Трушкевич (якому припала черга) проводив дроти, захопив неізольований кінець і був фатально електризований. Всі намагання привернути його до життя були безуспішні.
В загальному життя гімназійної молоді в бурсі було незвичайно інтенсивне, повне радосте й молодечого захоплення, що їх так добре характеризує ґетівське "Штурм унд Дранґ"- "Буря і тиск".
|
