|
В.М. Даниленко, О.І. Бабак, Ю.В. Плекан
 Степан Львович Рудницький народився 3 грудня 1877 р. у м. Перемишлі. Навчався в Тернополі, а потім у Львові. Після закінчення гімназії вступив на філософський факультет (історичний відділ) Львівського університету. Тут він слухав лекції Михайла Грушевського і під його керівництвом написав семінарську працю "Козацько-польська війна 1625 р.», опубліковану згодом в "Записках НТШ". З-під пера обдарованого молодого вченого вийшло ще кілька історичних праць, але його покликанням, на відміну від М.Грушевського, виявились не так історія і література, як географія. Озираючи життєвий шлях С.Рудницького, його плани і те, що він устиг зробити в галузі географії і картографії, можна з впевненістю стверджувати, що він був такою ж могутньою постаттю в національній географічній науці, як і М.Грушевський в українській історіографії та літературознавстві.
Природні здібності С.Рудницького розвивалися і доповнювалися глибокими знаннями, здобутими в Львівському, Віденському та Берлінському університетах. Його наставниками на науковій ниві стали, крім М.Грушевського, професори Реман, який заснував Інститут географії у м. Львові, Брюкнер та Пенк із Відня. Вже 1901 р. С.Рудницького було обрано дійсним членом Математично-природописно-лікарської секції Наукового товариства ім. Шевченка у Львові . З 1905 р. одна за одною виходять книги ученого, в яких він знайомить європейського читача з Україною та її мешканцями, доводить право українського народу мати власну незалежну державу. Праці С.Рудницького, видрукувані кількома мовами народів Європи, принесли визнання ученому, сприяли становленню його наукової школи. Розгортання Першої світової війни змусило С.Рудницького взятись за нові напрями в українській географії – картографію, військову топографію, політичну географію, геоморфологію.
Не зміг С.Рудницький залишитись і поза політикою. Він брав участь у громадсько-культурному житті українців Австро-Угорської імперії, а в роки війни увійшов у тісні контакти з українцями-емігрантами з Наддніпрянщини, які створили Союз Визволення України. Після проголошення Західноукраїнської Народної Республіки С.Рудницький став радником її уряду, а після поразки ЗУНР емігрував до Відня.
Подальша доля відвернула ученого від політичних перипетій, у які він втягнувся передусім завдяки глибоким фаховим знанням та бажанню допомогти своєму народу будувати незалежну державу. Своє місце він знайшов в Українському вільному університеті, заснованому у Відні 1921 р. з ініціативи Українського соціологічного інституту, очолюваного М.Грушевським, Товариства прихильників освіти (С.Дністрянський) та Союзу українських журналістів (О.Олесь). Разом з університетом він переїхав до Чехословаччини, де з-поміж інших європейських країн обставини найбільше сприяли розвитку української освіти і культури. В УВУ, а також Карловому та Німецькому університетах, Українській господарській академії в Подєбрадах С.Рудницький читав курс географії. Водночас його захоплювало вивчення української землі, єдиним доступним місцем якої було на той час Закарпаття. С.Рудницький та його учні присвятили дослідженню Закарпаття кілька років своєї наукової діяльності. Уважно стежив С.Рудницький і за подіями в радянській Україні.
завантажити ...
|
