Микола Савчук
* * *
Мій народ
Мій народ – це пшеничний народ,
На Свят-вечір пшеницю їсть.
В нього навіть якась така добра,
Ну пшенична злість.
В нього скільки пшениць,
Як пісень і зірниць,
Світ дивується з наших
Хлібиць-паляниць.
Це із наших ряснистих пшениць
Рід пішов з добрих душ й гарних лиць.
Це з-за цих колосистих пшениць
Україна – країна вдовиць,
Бо народ наш – пшеничний народ,
І такий наш у Всесвіті код.
* * *
З українців завжди хочуть
Когось зробити:
росіянів, поляків,
румунів, словаків,
безликих радянців
і американців.
А чому, коли Бог їх
зробив раз і назавжди
Українцями?
* * *
Співають діди наші,
Співають тати наші,
Співають нашої,
Однієї за другу кращої.
А що ви заспіваєте,
Наші діти?
Наш – ш – ш – ш...
* * *
Сумна загадка
На самім вершечку –
Озоннодіризація.
На самім сподочку –
Нітратизація.
А посередині –
Пропийнація.
Що це таке?
* * *
Пророцтво
(Не за Нострадамусом)
Ой, були війни й повстання
На Вкраїні моїй,
Ой, були міль-мільйони
Розстріляних мрій.
Ой, були голокости
Й Чорнобилі теж.
Україна – це країна
смертельних безмеж.
А цим разом, нарешті,
Не буде війни:
Не до лицарства здатні
Наші внуки й сини.
Ми потихенько собі
На той світ подамося,
Ми тихенько собі
Минемося.
* * *
Вибили з-поміж нас мудрих,
Вибили з-поміж нас мужніх,
Вибили з-поміж нас чесних
І вибили чистих, небесних.
А кого залишили, кого?
Україно моя – небого...
* * *
Українська духовність
Що Пізанська вежа –
Вже давно хилиться,
Але ще не впала.
* * *
Хтось постукав до мене в вікно
Уночі на чужині:
“Уставай, бо весна в Україні!”.
* * *
“Ну яка та твоя Україна?”
Я узяв з холодильника яйце:
- Ось дивися, це –
- чужина. –
- І узяв зі склівочки писанку:
- А це – Україна.
* * *
А Вкраїна наша, може, й буде,
Тільки не така, не така,
Як за неї вистріляли й вибили
Під Базаром всіх до козака.
|
